Томос – це єдина нитка Аріадни для УПЦ у ситуації блукання лабиринтами канонічності

Отже, УПЦ зараз має самопроголошену технічну автокефалію. Що це означає для неї?

Автокефалія, щоби бути дійсною, тобто легітимною, тобто канонічною, повинна бути визнаною іншими – вона не існує у вакуумі. ПЦУ зараз на півшляху до повної легітимізації. Але УПЦ навіть не починала йти цим шляхом і навряд чи зможе по ньому просунутися. По суті цю автокефалію де факто визнає лише РПЦ, та й то через те, що УПЦ не називає її автокефалією, а представляє як актуалізацію московської патріаршої грамоти від 1990 р. Коли Москва вирішить, що досить грати у ці хованки, вона зможе оголосити автокефалію УПЦ недійсною і проголосити цю церкву розколом. Навряд там будуть робити те саме, що вони зробили з Філаретом, тобто накладати анафеми і т. ін., тому УПЦ перетвориться на таку собі Македонську церкву зразка до 2022 р.

Але й без цього проголошення УПЦ опинилася в ізоляції ще більшій аніж та, у якій зараз РПЦ. Підігруючи РПЦ, вона була розірвала стосунки з Константинополем та іншими церквами, що визнали ПЦУ. Тепер, граючи проти РПЦ, вона почала розривати стосунки і з нею. УПЦ, таким чином, перетворюєтся на найбільш ізольовану структуру в системі глобального Православʼя. Це ціна, за яку платять майже всі самопроголошені автокефалії.

Але у УПЦ є перевага перед іншими – томос про автокефалію ПЦУ. Протистояння томосу формувало ідентичність УПЦ після 2018 р. Тепер ця ідентичність є для неї вбивчою. І томос – це єдина нитка Аріадни для УПЦ у ситуації блукання лабиринтами канонічності.

Прийняття томосу з боку УПЦ виведе з ізоляції не лише цю структуру, але й ПЦУ. Лише разом обидві церкви можуть вийти з ізоляції, в якій частково продовжує перебувати й ПЦУ. Це як два вороги, які тікають з вʼязниці, якщо хочуть звільнитися, то мусять терпіти один одного.

Які найперші кроки, які має зробити УПЦ, щоби почати виходити з ізоляції?

Треба терміново скасувати низку своїх синодальних рішень, як й самі по собі були абсурдними, а зараз є просто самогубчі. Зокрема, це рішення про розрив стосунків з Контантинополем, Александрією, Кіпром і Афінами. Також треба скасувати єретичне рішення про невизнання хрещень у ПЦУ, а також інших таїнств, які здійснюються в цій церкві. Це буде декларацією про справжність намірів до діалогу – на відміну від тих ультимативних “запрошень”, які робилися до цього. Після цього вже можна починати діалог, до якого я ще буду повертатися у наступних дописах.
о. Кирило Говорун