Юрій Чорноморець, богослов, професор – “Прощатись із московським патріархатом потрібно негайно – поки йде війна. Крапка й амінь”

Юрій Чорноморець, богослов-релігіознавець, професор, протягом десятиліть належав до УПЦ Московського патріархату, ба більше – працював в апараті цієї структури.

Із здобуттям автокефалії він приєднався до Православної Церкви України. А на початку війни був мобілізований до ЗСУ. Напевно, лише Україна має профіль такого військового, два в одному: професор богослов’я — снайпер.

Юрій Чорноморець у перервах між боями продовжує стежити за справами на релігійному фронті, інакше поведінку РПЦ не назвеш, і навіть давати поради  на своєму акаунті в соцмережах.

Тож ми вирішили обговорити з Юрієм Чорноморцем події останніх днів та ймовірні шляхи розвитку МП.

СИНОД УПЦ МП ДВІЧІ ПОРУШИВ ОБІЦЯНКУ, ДАНУ СВОЇМ ВІРНИМ

– Юрію Павловичу, давайте проаналізуємо останнє рішення Синоду УПЦ Московського патріархату. Коли вся паства УПЦ МП завмерла в очікуванні того, що будуть прийняті якісь рішення, деякі парафії вивісили оголошення на своїх церквах, що ми підтримуємо українську церкву, але чекаємо собору, раптом виявляється, що Синод майже присягає на вірність Кірілу і звинувачує ПЦУ. Яка ваша версія тих подій, чому так сталося?

– Те, що відбулося на Синоді УПЦ МП, — дивно. Починаючи з першого дня війни рядовим єпископам УПЦ, які сидять на місцях і стримують громади від приєднання до ПЦУ, а також впливовим священникам обіцяли, що буде прийнято рішення про негайне скликання собору за прискореною процедурою, з виборами представників по єпархіях, і що на самому соборі будуть швидко приймати рішення щодо подальших кроків церкви.

Наголошу. Це обіцяли єпархіям, священникам, єпископам. А єпископат УПЦ МП – це ж близько 100 осіб, і тут це “політбюро”, з десяток людей, раптом приймають абсолютно інше рішення і замість собору анонсують якесь зібрання вірних, яке не має повноважень приймати рішення ні про відокремлення від москви, ні про звернення до Вселенського патріархату щодо уточнення нашого статусу.

Якщо вони не готові одразу заявляти, що проголошують автокефалію, то можна звернутися до Вселенського і попросити уточнити свій статус і запитати що далі робити, і це надзвичайно важливо. І це вже була друга обіцянка, яку вони порушили.

– А начальство УПЦ МП після початку війни вже щось обіцяло своїм вірним?

– Так. Перша обіцянка була дана ще під час Великого посту. Казали, що буде послана делегація до Вселенського патріарха для попередніх консультацій перед цим обіцяним собором. І був відомий склад цієї делегації. Це митрополит Мелетій Чернівецький, який очолює зовнішні відносини зараз в Московському патріархаті в Україні. Це митрополит Августин Білоцерківський і це митрополит Філарет Львівський. Це люди, які пов’язані з Москвою, з Києвом. Є підозра, що двоє з них – з московськими спецслужбами, двоє – з українськими.

– Ви назвали трьох…

– Деякі можуть бути і подвійними агентами. Я думаю, що в цілому делегація була непогана, тому що ці люди могли вести перемовини з позиції певного реалізму, який би влаштував, скажімо, в перспективі все православ’я, і, зрештою, всі православні столиці. Вони мали послухати ще раз логіку Вселенського патріарха, як саме він реабілітував ієрархію «розкольників» перед об’єднавчим собором.

ПАТРІАРХА КІРІЛА СЛІД ЗАСУДИТИ ЯК ЄРЕТИКА

– Юрію Павловичу, ми маємо це пояснити. Московський патріархат, так би мовити, ще мав сумніви, чи дійсні свячення — хіротонії Української Автокефальної Церкви, а нова Церква, ПЦУ, складалася із трьох юрисдикцій УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ…

– Так. У них є теорія, що є неканонічним (неканонічні, такі, що можуть не мати благодатної сили або апостольського спадкоємства — Укрінформ) єпископські висвячення в автокефальній церкві. І у Московському патріархаті виникла дивна теорія, що ніби неканонічні свячення заражають, просто, як сифіліс, усіх тих, хто спілкується з тими, хто неканонічно висвячений. Хоча, звісно, було навпаки, що коли нездорові клітини потрапляють до здорового організму Церкви, а Церква – це благодатний здоровий організм, то навпаки, відбувається зцілення. Але, знову-таки, якщо ми говоримо про Українську Автокефальну Православну Церкву, то ми знаємо, що ціла низка її єпископів, де були сумніви в канонічності їхніх рукопокладень, вони були перерукопокладені. Якщо вони потрапляли до Київського патріархату, тому що багато хто переходив саме туди, то митрополит Філарет у 1992 році їх наново рукопокладав, це відомий факт. І знову-таки, канонічні єпископи з діаспори, які були у Вселенському патріархаті з 1995 року, а Всеволод Майданський з 1993-го, вони приїжджали сюди часто втрьох, і є дані, що цих людей тихесенько перерукопоклали. Якби цього не було, митрополит Костянтин Баган з діаспори не погоджувався б у 2000 році балотуватися на предстоятеля УАПЦ. Ми, як миряни, знаємо: якщо є сумніви, наприклад, в тому, чи була дитина охрещена чи не була, то говорить священник: «хрещається раб божий такий то, якщо не був охрещений». І, відповідно, є такі само процедури для єпископів, вони здійснюються під час літургії у вівтарі, і це звичайна практика.

– Юрію Павловичу, частина кліру МП, яка ходитиме на допити в Генпрокуратуру за зраду батьківщині, має сумніви, чи достатньо канонічні їхні брати, які колись в минулому житті належали до УАПЦ?

– Це фарисеї, які сумніваються і весь час вимагають дотримання кожної букви, бо якщо людина євангельськи налаштована, то вона розуміє, що, приймаючи в здорове тіло Христове хворих людей, чим і займається церква, вона всіх зцілює. І тому, якщо у когось була якась неповнота в таїнствах, то ясно, що у Вселенській церкві вона досягається.

– Ок. Повертаємося до делегації УПЦ МП, яка мала їхати до Вселенського, але не поїхала…

– Якраз було б дуже доречно делегації від УПЦ МП поїхати до Вселенського патріарха, прояснити всі питання, які у них залишилися про рукопокладення ієрархії колишнього Київського патріархату чи Автокефальної церкви та про ставлення до патріарха Кіріла як єретика. Я нагадаю, що релігійний фундаменталізм Кіріла фактично був двічі засуджений у документах Всеправославного собору. Тобто він уже єретик, як єретик буквально засуджений, але за єресь «руського міра» його треба засудити ще раз. І це, до речі, Православна Церква України мала б усіляко підтримати. Хоча б підтримати зараз той позов, який подали чотириста священників Московського патріархату в Україні. Нині, до речі, багато цих священників переходять в ПЦУ. І був це добрий шлях – робити кроки на підтримку всіх здорових тенденцій, нагадувати, що Україна – це канонічна територія ПЦУ і якщо звідси подається позов на Кіріла як єретика, то ПЦУ це підтримує, чекаючи авторів позову в єдиній помісній Церкві, якою і є ПЦУ. А візит на Фанар дав би змогу розвіяти всілякі сумніви ієрархії УПЦ МП щодо дій Вселенського патріарха перед наданням Томосу, під час надання Томосу, сьогодні. І було б прекрасно ще раз почути, що Вселенський патріархат не збирається створювати тут автономну церкву Константинопольського патріархату з наявного тут Московського патріархату, на що поширилися зараз безпідставні надії. І що УПЦ необхідно вести діалог з ПЦУ щодо єднання. І знову-таки там, на Фанарі, ця делегація УПЦ могла б почути, що представники Константинопольського патріархату можуть бути посередниками при перемовинах в Україні. Тому що патріарх Варфоломій неодноразово при виникненні проблем у різних помісних церквах виступав або особисто посередником, або разом з іншими предстоятелями. І досвід цього посередництва скрізь успішний. Тобто є досвід унормування проблем в Єрусалимському патріархаті, у Болгарії, зараз ось вирішується проблема з Охридською архиєпіскопією. До речі, щодо останньої, то просто зараз бачимо, що почалося зцілення цієї болючої рани, що була з 60-х років у Вселенському православ’ї. Тобто досвід величезний є. І якщо московські ієрархи в Україні не хочуть бути саме московськими ієрархами в Україні, то Вселенський патріарх міг би їм допомогти знайти спільну мову з ПЦУ.

Джерело статті УкрІНФОРМ

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3487089-urij-cornomorec-bogoslov-profesor.html